Ваньо Мирон Михайлович

Народився 9 травня 1995р. в селі Глиниці Яворівського району. Був спритний, активний і завжди веселий, щирий, усміхнений, готовий прийти на допомогу. За це його всі любили, мав багато друзі.

У 2001-2012 рр. навчався у Глиницькій загальноосвітній школі 1-1 ступенів; у 2012-2014- у Державному  навчальному закладі «Новояворівське вище професійне училище», де здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів, водія автотранспортних засобів 2014p. Вступив у Державний професійно-технічний навчальний заклад «Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівництва» у м. Львові. Навчався за спеціальністю «обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів». У 2016р. отримав диплом молодшого спеціаліста за кваліфікацією механік.

У 2016-2018 рр. проходив строкову військову службу Національній Гвардії України. У 2017-му навчався у Начальному центрі НГУ та закінчив спеціальні курси базового рівня за напрямком підготовки «фахівець кінологічної служби».

За час проходження служби на посаді дресирувальника кінологічної групи, молодший сержант зарекомендував себе з позитивної сторони. Службу із забезпечення публічної безпеки та порядку виконував як патрульний кінолог військового наряду.

Після закінчення строкової служби Мирон повернувся додому. Згодом виїхав за кордон. У 2018-2022 рр. працював у фірмі RIIB Marcin Dabrowski y Польщі.

 З дитинства Мирон захоплювався футболом. Грав за команди рідної Яворівщини, а також Польщі. До 24 лютого 2022 року Мирон був у Польщі.

Проте напад московських окупантів на рідну Україну змусив3 дитинства Мирон захоплювався футболом. Грав за команди рідної Яворівщини, а також Польщі. До 24 лютого 2022 року Мирон був у Польщі. Проте напад московських окупантів на рідну Україну змусив його повернутися на Батьківщину. Маючи військовий досвід, він без вагань добровільно вступив до лав 3СУ. Молодший сержант Ваньо Мирон служив у 63-ій ОМБ р, був командиром 2 відділення розвідувального взводу 107 механізованого батальйону, військової частини А3719.

У складі бригади брав участь у звільненні Херсонщини. 3 грудня 2022 р. воював на Бахмутському напрямку.  Був відзначений і нагороджений за старанність та сумлінне виконання службових обовʼязків!

23 січня 2023 р. потрапив під ворожий артилерійський обстріл у східній околиці міста Бахмут Донецької області.   24 січня помер у лікарні м. Дніпра.

Без сина, та брата залиши мама Ірина Степанівна, тато Михайло Миронович, брати Юрій, Василь, Володимир та сестра Марія.