Пилип Андрій Васильович

Народився Пилип Андрій у селі Вербляни, де вчився у початкових класах, а середню освіту завершував у Яворові, в школі ім. Т. Шевченка. Був дуже чесним і добрим хлопцем, швидко знаходив друзів, бо люди до нього тягнулися.
Значну частину свого життя 28-річний Андрій віддав військовій справі. Спочатку служив строковиком, а згодом став учасником АТО, боронячи від ворога східні кордони України. У 2018 році Андрій захворів на важке захворювання – онкологію, тому був звільнений з військової служби і проходив непросте лікування.
Після тривалого лікування та реабілітації Андрій подолав хворобу і продовжив мирне життя, піклуючись про своїх близьких. Мав умілі руки та світлий розум, ще й розбирався в автомобілях, тому багато часу проводив, ремонтуючи машини.
Коли росія повторно здійснила озброєний напад на Україні у лютому 2022 року, Андрій, не зважаючи на те, що мав статус інваліда війни і міг не йти до війська, добровільно одягнув військовий піксель знову. Бо був сміливим, відданим справі і не одноразово доводив свою майстерність на полі бою. Служив у нашій доблесній 63 механізованій бригаді.
Але під час проходження військової служби страшна хвороба знову повернулася. Чоловік у 2023 році звільнився і продовжив свій бій вже у лікарняних палатах. Учора, 10 січня 2024 року Андрія не стало. Хвороба перемогла його тіло, але ніколи не могла перемогти його незламний дух Героя. У Андрія залишились батьки та двоє маленьких синів.