Доценко Андрій Миколайович

Андрій Миколайович Доценко народився 15 листопада 1972 року в селі Поруденко. Після закінчення Калинівської школи здобув фах столяра у Художньому професійно-технічному училищі №14 (Івано-Франкове). Потім проходив службу в армії, служив у Харкові, а згодом – на Львівщині.

З початком повномасштабного вторгнення, у свої 49 років, без вагань пішов до військкомату і вже 27 лютого 2022 року став на захист Батьківщини. За майже три роки війни Андрій лише чотири рази приїжджав додому у відпустку, кожного разу на кілька днів. Він завжди пам’ятав про побратимів, наголошуючи, що в ці важкі часи потрібен саме там, поруч із ними. І зараз він повертається додому… але, на жаль, уже на щиті, як справжній Герой.

Андрій був людиною багатьох талантів. Він чудово малював, мав хист до гри на будь-якому музичному інструменті, любив цю справу. Брався за будь-яку роботу: робив ремонти, ставив каміни, ніколи не боявся труднощів. Життєрадісний і веселий, він завжди приходив на допомогу тим, хто цього потребував.

Він безмежно поважав і захоплювався своїми побратимами, завжди наголошував, що пам’ять про полеглих – священна. Кожного разу, приїжджаючи додому, не пропускав дня, щоб не відвідати кладовище, де спочивали його друзі. Андрій мріяв про день перемоги, коли всі повернуться додому, і планував, як буде гратися з внуками.

Він залишив по собі дружину Наталю, синів Романа і Юрія, донечку Софію, невістку Ірину, онучку Єлизавету та ще одну онучку, яку він дуже чекав. Його також оплакують брат Олександр і сестра Марія.